На своєму шляху ми щоденно зустрічаємо багатьох людей, які стають нашими колегами, друзями чи коханими людьми. Ми знайомимося, дізнаємося одне про одного більше, проводимо разом час за горнятком кави, прогулянкою, телефонною слухавкою чи роботою. Стосунки бувають різними, але як вдалі, так і невдалі рано чи пізно можуть дійти до свого кінця. Його варто прийняти чи сумлінно та неустанно боротися за збереження спілкування?
Безумовно, стосунки закінчуються через різні випадки та обставини. У них може бути логічне й нелогічне закінчення, яке буває важко прийняти. Зазвичай, коли ви просто посварилися з людиною, усе ще можна повернути та за якийсь час геть забути про причину конфлікту. Однак так можна і варто діяти не завжди.
Коли потрібно підтримувати взаємини, незважаючи ні на що?
- Це двобічне спілкування, де кожен старається щось робити задля його збереження. Тобто ви відчуваєте, що друга людина старається так само, як і ви, робить ті ж «5 кроків з 10», щоб зміцнити ваші взаємини. Ви обоє ініціативні та не маєте думок, що хтось інший має вкладатися більше.
- У разі сварки ваш друг чи партнер, як і ви, готовий прийти на примирення перший. Конфлікти бувають різними, проте вирішувати їх та миритися повинні всі учасники комунікації. І не просто миритися, а й нести відповідальність за вчинене, визнавати свої помилки та намагатися уникати їх у майбутньому.
- Для вас не страшні компроміси. Ви обоє погоджуєтеся визнавати та приймати думку товариша та не ображаєтеся, коли ваші ідеї підійшли не повністю.
- Ви відчуваєте турботу. Друзі – це сім’я, яку ми обираємо для себе самостійно, тож як і в кожній іншій сім’ї тут не обійтися без піклування. Якщо у вашому спілкуванні є природні хвилювання, запитання «як справи?», «коли вже спати?», «ти одягла шапку?» та схожі, тоді дружбу варто берегти.
- Ваш друг розуміє вашу мову любови. Їх існує 5 – якісний час, подарунки, слова визнання, вчинки служіння (допомога) та доторки. Звісно, ви подумаєте, що вам притаманна чи не кожна з них, проте завжди є одна, яка переважатиме, та яку ви найбільше потребуєте. Якщо друг розуміє, що вам потрібні, до прикладу, слова визнання, він старатиметься частіше вас хвалити.
Чудово, якщо ваша дружба саме така. А що робити, коли не розумієш, чому раптом все «йде на нуль»? Ще вчора ви мило базікали, насолоджуючись переглядом фільму, а сьогодні друг підозріло не відповідає на ваші повідомлення.
Ознаки того, що ваше спілкування таки варто завершити:
- У ході цієї дружби/стосунків ви перетворилися на стару шкапу, яка все тягне на собі. Усе починалося добре, ви обоє були зацікавлені у спілкуванні, проте з часом ви почали помічати, що все робите самі. Пропонуєте зустрітися, обираєте, куди піти, пишете повідомлення, телефонуєте – словом, усе це доводиться робити вам, адже з другого боку нічого, хіба що прийняття ваших дій. І хоч спочатку ви можете мати багато енергії та сил для цього, згодом така дружба призводить до виснаження, як емоційного, так і фізичного.
- У всіх непорозуміннях винні ви, тож миритися маєте теж ви. Що б не трапилося, на вас будуть тримати образу, тому, щоб спілкуватися далі, вибачатися потрібно вам. Йти на примирення – риса справді хороша, але вам слід знати собі ціну та відпускати людей, які з цією ціною не згодні.
- Людину постійно потрібно вмовляти. Дружба – це вияв вільного бажання, тому якщо вам доводиться просити зустрітися чи поговорити, скоріш за все людина просто не хоче. Вона не рветься комунікувати, адже може не відчувати в цьому такої ж потреби, як ви.
- Ваш друг мало цікавиться вашим життям. Ви помічали, як часто запитуєте його про те, що трапилося, але не отримуєте зворотних запитань? Говорите лише про нього, його справи та життя, а самі відчуваєте, як всередині назбиралася гора нерозказаного? Схоже, його не дуже турбує, що там у вас. До турботи тут – зась.
- Людина нервує вас або ви її. Буває так, що нам просто не подобається перебувати поруч з людиною, і складно пояснити чому. І хай на початку ваші взаємини можуть бути непоганими, змушувати себе спілкуватися далі не варто. Рано чи пізно справа може дійти до ненависти.
- Між вами немає нічого спільного. Ви говорите, говорите і раптом – відчуття, що от зовсім не має за що зачепити гачок. У вас різні цінності, переконання, хобі, вподобання, а це означає, що вам складно буде порозумітися та йти на компроміси в разі потреби. Добре подумайте, чи готові ви приймати таку людину у своє життя.
Відпускати людей – друзі це чи коханий(-а) – завжди складно, але дуже потрібно задля власного здоров’я, спокою та внутрішньої гармонії. Звичайно, спочатку вам буде не вистачати цього спілкування, проте не варто сумніватися в добре відомих ліках – часі. Час справді допомагає, однак треба запастися терпінням. А ще думкою, що ви герой, адже лише справжні герої здатні робити хай болісний, але правильний вибір.
Анастасія Бойчук, яка у своєму житті відпустила чимало людей, розповідає:
«Між тим, щоб спілкуватися з людиною попри біль та тим, щоб відпустити її, я оберу друге. Обидва шляхи є нелегкими, проте я майже завжди обираю відпустити, бо цей шлях є для мене можливістю розвитку. Бо від тієї людини, яку я хочу відпустити, я взяла максимум, більше дати вона мені вже не може. Людей відпускати добре через те, що ти вчишся жити без інших, більше думаєш про себе, розумієш свої почуття та саму себе. Усвідомлюєш, що насправді для щастя не потрібен хтось, а насамперед ти сама, а вже потім люди. Це можливість навчитися жити зі собою, обдумати свої помилки, все, що я зробила не так, що дала мені зустріч з цією людиною. А тоді я впроваджую це в життя. Якби я обирала залишитися з людиною, це було б стражданням як для мене, так і для неї, і не було б розвитку. Отож вміння відпускати – це можливість щоразу віднаходити себе справжню. Але у кожного свій шлях, це мій вибір».
Відпустити чи продовжувати спілкування, незважаючи ні на що – справа особиста, проте подумайте, що ви втрачаєте та чи отримуєте якесь надбання. Яким стане ваше життя без та завдяки цій людині? Як усе зміниться?
Зрештою, якби ми не припиняли взаємини ні з ким, у кінці життя навколо нас стояли б сотні знайомців і незнайомців, для кожного з яких потрібно було б виділити час. Та й коли товаришуєш з багатьма, хіба знаєш добре усіх?
