Правила життя як гри зі збору ресурсів

Усі ми граємо у свою гру зі збору ресурсів. Гру, у якій всі грають зі всіма, проти всіх і кожен сам за себе. Ресурс – наявність у людини того, що для інших є дефіцитним. Тобто єдине, що має значення у соціальних іграх, які ми граємо за правилами наших генів. «Від природи» людина отримує певний біологічний ресурс, який може потім конвертувати у ресурс соціальний.

Загалом ми маємо чотири види валют: час, гроші, емоції, тіло. Хто навчиться обмінювати їх за правильним курсом – піде далі в еволюційних перегонах, хто не навчиться – приречений жити у вічній недостачі.

Що слід робити для поповнення часової, емоційної, матеріальної ресурсності, коротко читайте у цьому матеріалі. А ґрунтовне дослідження теми ресурсності я висвітлив у своїй новій книзі «Ресурсність».

 Для емоційної ресурсності слід:

  1. Вміло утилізувати емоції. Саме так, перший пункт у структурі відновлення ресурсу – це утилізація того, що є. Уявіть, який вигляд матиме дім, у який все тільки зноситься і нічого не виноситься? Правильно: великого смітника. Саме тому необхідно найперше прибрати старе, щоб звільнити місце для нового. Пробачення, відпускання ситуації, цінування і вдячність – це своєрідні губки, які очищають брудну дошку, на якій написано казна-що. Це вміння, і його потрібно вчитися.
  2. Не торгувати «товарами з нульовою собівартістю». Посмішки, компліменти, ніжні дотики, моральна підтримка, обійми, секс, поцілунки, гарні слова, нескладна допомога – це все товари з нульовою собівартістю. Чому «з нульовою собівартістю»? Бо вони майже нічого не коштують тому, хто їх дає. Чому «товари»? Бо є люди, які готові за них платити, і обставини, за яких вони це роблять. З одного боку, наче і вигідно заробити на тому, що тобі нічого не коштує, однак, з іншого, саме такі торги руйнують сім’ї, знищують стосунки й сприяють дезінтеграції людей і колективів. Не рахуйте іншим те, що можете дати їм безкоштовно, – це робить вас місткими й прокачує ваш ресурс.
  3. Не брати зайвого. Якщо ви чогось не потребуєте, то не беріть це. Ви ж не купуєте у крамниці все підряд, «аби було»? То навіщо брати емоції, відчуття чи ставлення, які вам не потрібні? Образа, несприйняття, обурення, ненависть, самобичування, демонстративність, бажання щось комусь довести, зробити «спеціально»… і безліч іншого ментального мотлоху – саме від вас залежить, будете нести це у своєму житті чи ні. Врахуйте, що «не брати» – набагато ресурсоекономніший спосіб, аніж брати й потім утилізувати.
  4. Не віддавати зайвого. Не слід віддавати іншим те, що не потрібне вам самим. Бо так ви запускаєте колообіг непотребу в природі, який обов’язково повернеться вам сторицею. Бажання натиснути, образити, зачепити, вилити на когось відро з помиями власної душі не зробить вас ані кращими, ані щасливішими. Щоразу, віддаючи, спитайте себе: чи хотіли б отримати таке саме? Золотий стандарт: ставитися до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе, – ніхто не скасовував.
  5. Уникати зайвої інформації (шуму). Саме надмір шуму у житті позбавляє нас можливості сприймати сигнали – тобто щось справді важливе. Постійні відволікання на новини, соцмережі, серіали, художню літературу, музичні треки, телефонні розмови, чутки й плітки, безпідставні переживання – це все віддаляє нас від того, що створює радість у житті Homo sapiens, – якісного спілкування і порозуміння на основі міжособистісної інтеграції. Відсічіть від себе всі зайві канали інформації й шум, який вони транслюють, і ви відновлюватимете свій емоційний ресурс у рази швидше.
  6. Не віддавати тим, хто не генерує, або дозувати те, що треба. Соціальний стрес сучасної людини зумовлений тим, що наш мозок створений під якісні стосунки з невеликою кількістю людей, а використовуємо ми його для поверхневих стосунків із численним натовпом. Отже: віддавати тим, хто не створює цінності у вашому житті, – це займатись емоційною корупцією, а вона ще нікого до добра не довела, хоча б тому, що викривлює рівняння обміну «Брати = Давати». Коли «не віддавати» не можна, слід «дозувати», тобто видавати стільки ресурсу, скільки зможете завиграшки відновити.
  7. Залишати там, де берете, а не нести близьким тільки через те, що вони поруч. Схожий із попереднім пункт передбачає, що ми не будемо нести близьким той мотлох, який набрали через власні невміння вибирати й фільтрувати те, що беремо від «далеких» і генеруємо самі. Люди із найвищим рівнем лояльності до вас не мають стати заручниками вашого браку навичок якісного спілкування і невдалої роботи з реакціями на свої емоції.
  8. Вибудовувати нормальну самооцінку і приймати себе. Декому справді бракує постійного перепитування: «Чи справді я такий/а ресурсний/а, як про себе думаю?» Комусь, навпаки, бракує вміння надавати собі впевненості через ведення якісного внутрішнього діалогу. Тобто знаходити порозуміння з собою, домовлятися з власними відчуттями, почуттями, ставленнями й загалом формувати світогляд свідомо. Тільки на фундаменті нормальної самооцінки ми можемо вибудувати власну емоційну ресурсність.

Більше про емоційну ресурсність можна дізнатися на курсі онлайн-платформи Школи розвитку SPE “Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого”.

Для часової ресурсності необхідно:

  1. Знати, чого хочете. Це найважливіший пункт. Якщо людина не знає, чого хоче, вона схожа на подорожнього без цілі, який блукає і марнує свій ресурс. Це наче очевидний пункт, але у більшості людей цілі, чи то довготермінові, чи то побутові на поточну розмову, настільки розмиті, що людина сама не розуміє, чого насправді хоче. З іншого боку, якщо постійно вести внутрішній діалог і бомбардувати себе запитаннями: «Що я хочу?», «Що загалом я хочу?», «Що я насправді хочу?», «Що я від цієї ситуації хочу?» і т. ін., то з часом викристалізуються справді вдалі відповіді й розуміння власної мети, цілі й поточних пріоритетів.
  2. Позбутися шумів. Я уже наголошував на цьому раніше, але це настільки важливо, що маю згадати ще раз. Шум відволікає нас від сигналу – справді важливої інформації, яку нам слід було би сприйняти. Однак, що більше часу ми марнуємо на емоційне споживацтво – телевізор, розмови ні про що, «втикання», серіали, кросворди, виконання завдань, коли втомлені, надмірні розмірковування чи суперечки, то менше часу у нас залишається на творення – закладання фундаменту свого майбутнього. Як позбутися шумів? Просто перестаньте вкладати у них час!
  3. Не марнувати час. Дуже близько до «шумів» є марнування часу. Це наче брати-близнюки, які ходять завжди разом. Гаяти час – це вкладати його не у свої цілі, не у те, що принесе результат у майбутньому чи зробить нас кращими. Життя ресурсної людини схоже на постійний процес інвестування. Кожен момент або марнується, або інвестується, третього не дано. Тільки тут важливо зазначити, що такі природні радості життя, як спілкування з дітьми, час на глибинне спілкування із коханою людиною, інтеграція колективу, творчість, спонтанна насолода від споглядання за метеликом чи листочком на дереві, – це елементи інвестування у кращих себе, більшу інтимність (довірливість) у стосунках і якість порозуміння в колективі.
  4. Рахувати дрібні моменти життя. Кожен учасник наших курсів із тайм-менеджменту чи читачі трилогії «Створюй! Дій! Досягай!» знають, що дві хвилини, витрачені щодня, врешті за 60 років перетворюються в півтора місяця нашого життя. А дві щоденні години – це аж 7,5 років. Якщо людина «ніколинемаєчасу», то можете бути певні, що вона просто не вміє рахувати дрібні моменти життя. Безмежна часова ресурсність багато в чому залежить від нашої чутливості: до хвилини, 30 секунд чи навіть 10 секунд. Якщо б у вас у добі було на такий дріб’язок більше часу, ви б змогли його гідно цінувати?
  5. Не відволікатися на зайве. До наших братів-близнюків з пункту 2 і 3 знайшли ще рідну сестру. Люди, про яких ви через день навіть не згадаєте; ситуації, які минуть, як роса на сонці; емоції, які, наче маятник, скоро гойднуться в інший бік; метушня і рутина життя, яка ні для кого не матиме значення вже через пів години, – все це типові дірки у відрі нашої часової ресурсності. Щоразу перед тим як на щось відволіктися, подумайте, чи воно буде вам важливе через день, місяць, рік, десять років. І якщо не буде, то, мабуть, і зараз переоцінювати значення людини/ситуації/емоції/справи не варто.
  6. Структурувати. Якщо все, що є у вашій кімнаті, скинути на одну велику купу, то ані менше, ані більше всього не стане, однак функціональність речей втратиться. Чому? Бо все тепер буде хаотично, невпорядковано. Щоб підтримувати порядок, потрібно докладати зусиль, а щоб навколо був безлад, достатньо просто нічого не робити. Структуризація часу і завдань; чіткий поділ – що, коли роблю, а коли не роблю; складені списки всього, що можна «загнати в список»; чітке розуміння пріоритетів; прописаність правил; пояснення на «1-2-3»; порядок у власному часопросторі – це ознака структурованості думок у голові, а ще запорука використання максимальної часової ресурсності. Позбавляйтеся хаотичності в житті, залишаючи за собою спонтанність. Під кожну дію, думку чи досвід має бути свій ментальний стелаж… із підписаною поличкою.

Щоб пізнати тему часового ресурсу краще, на ютуб-каналі школи Романа Кушніра можна переглянути відео “ЧАСОВИЙ РЕСУРС. Як залишатись ресурсними у карантинний час?”

 

Для матеріальної ресурсності треба:

  1. Знати, чого хочете. Так само, як і стосовно часової ресурсності, цей пункт нагадує нам, що наявність у людини цілі й чіткої візії створює їй шанс прожити ресурсне у матеріальному плані життя. Зі скількома б заможними людьми не спілкувався, переконуюся, що їхній успіх визначають не стартові умови, не інтелектуальний рівень, не фізичні ознаки сили чи привабливості, а, власне, – непохитне бажання бути заможною людиною. Для тих, хто лише на етапі свого фінансового становлення, воно більш виражене, для тих, хто його уже певним чином реалізував, – менш очевидне. Але, безперечно, у всіх воно є. З втратою бажання бути фінансово ресурсною/незалежною/багатою людиною і згубою відповіді на запитання «Навіщо це мені?» людина втрачає і своє джерело необмеженої матеріальної ресурсності.
  2. Не марнувати грошей. Так само, як і щодо часу, варто розуміти, що гроші – це певна енергія, і якщо «зливати» її даремно, то вона в наступному циклі повернеться у меншій кількості. Взагалі будь-яке питання, що стосується грошей, торкається найбазовішої формули «Брати = Давати». І марнування – чесно чи нечесно зароблених грошей, своїх чи чужих – це «плювок» у криницю, з якої п’ємо воду. Слідкуйте за тим, щоб не робити зайвих «зливів», саме вони зазвичай не дають людині, яка багато заробляє, стати ще й фінансово ресурсною.
  3. Робити ривки. Попри те, що стандартна схема фінансової ресурсності полягає у тривалому відкладанні певної суми грошей із подальшим її диверсифікованим інвестуванням та паралельним плановим збільшенням доходів, для справді фінансової ресурсності необхідно робити ривки. Різкі й категоричні, незвичні й виснажливі зміни чи то способу заробітку, чи то рівня взятої на себе відповідальності, чи то нових навичок, або навіть професії й місця отримання грошей. Без ривків життя перетворюється на прісну рутину, у якій усе йде за планом доти, доки все добре (біла смуга), і перетворюється на низку невдач, коли трапляється щось непередбачуване (чорна смуга). Ривки натомість провокують зміни зсередини й профілактують їхні негативні ефекти ззовні.
  4. Використовувати «принцип штанги». Здебільшого стратегія, чи то харчова, чи емоційна, чи фінансова, чи будь-яка інша, нагадує форму «гаусівського капелюха» – нормального розподілу. Ми уникаємо крайнощів і намагаємось основні зусилля вкласти у типове звичне (нормальне харчування, «правильні» емоції, «рівномірні» заробітки тощо). Натомість існує і друга стратегія – «принцип штанги», за якої наші основні вчинки скупчуються навколо двох крайностей – надміру і недостачі, скаженого руху і непорушного спокою. Наприклад, суворий піст і напихання себе їжею; глибока медитація і максимальний виплеск емоцій; чергування безтурботного відпочинку і шаленої кар’єрної гонитви; максимально планової фінансової взаємодії із регулярним (але теж плановим, щоб не порушувати пункт 2) вимиканням фінансових гальм. Еволюційно нам більше притаманно жити у крайнощах, тому вміння вдало користуватися «принципом штанги» – це ще один спосіб бути матеріально-ресурсною людиною.
  5. Перестраховуватися. У природі все пораховано з запасом. Тому у нас є два ока, дві нирки, дві півкулі мозку і… система накопичення жиру. У фінансовому вимірі ресурсною теж буде тільки та людина, яка скористається із максимальної кількості резервів, а саме: страхування життя, здоров’я, майна і т. ін.; диверсифікації (урізноманітнення) інвестицій і загалом фінансових інструментів, якими користується; удосконалення навичок і вмінь у різних сферах; спілкування із людьми різних соціальних становищ, політичних уподобань і навіть цінностей, та й просто підкладання соломки у всі можливі, очевидні і неочевидні, «місця падіння». Підстрахування й запаси роблять нашу фінансову ресурсність більш стійкою у часі, і цим не варто нехтувати.
  6. Писати і рахувати. Гроші люблять рахунок. Це стосується також і матеріальної ресурсності. Без розрахунків ми не маємо на що оперти свої фінансові вчинки й шукаємо хиткі опори у «відчуттях», «інтуїції», «стереотипах», думках «експертів» і більшості. Натомість розрахунки, які базуються на попередньо записаній інформації, – це тверда платформа для вдалих рішень. Багато хто боїться записувати й рахувати, бо надто нестерпно стикнутись із реальністю, яка особливо часто «грає не на нашу користь», однак це чи не єдиний спосіб повернутися з ілюзії у реальність. І заради своєї поточної й майбутньої фінансової ресурсності ним необхідно скористатись.

Для того, щоб бути матеріально і знати більше, долучайтесь до ТікТоку Романа Кушніра.

Емоційного, часового і матеріального ресурсу навколо без ліку, треба лише навчитися ним користатись – майстерно збирати, правильно обмінювати, вдало інвестувати. Тільки наш власний біологічний після певного піка у молодому віці починає стабільно зменшуватися з дня у день. Без прив’язки до конкретних цифр, але відтинок між 15-35 роками життя – період, на який припадає цей орієнтовний пік, все залежить від нашого соціального середовища, культури харчування, релігії й традицій, статі й, безперечно, вироблених звичок, автоматизмів і наявних навичок. Ми не можемо жити вічно, проте маємо шанс спробувати максимально підтримувати належний баланс усіх ресурсів і володіти ними на достатньому рівні, щоб мати якісне і наповнене життя.

Приєднуйтесь до “Клубу ресурсних особистостей” і завжди прокачуйтеся у темі ресурсності!

А ще ділимося відео автора, Романа Кушніра, на тему ресурсності з Ютуб-каналу. Запрошуємо підписатися усіх, хто цікавиться темами саморозвитку!

 

Поділитися на facebook
Поділитися на google
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin

Залишити коментар

Автор статті

Останні статті

Підписуйтесь на нас

“Експеримент” – це найперше ідейний проєкт. І, аби видавати журнал, нам потрібні ресурси: на поліграфію, оплату роботи авторів та технічних працівників.

Тож, якщо вам близькі цінності “Експерименту”, цікава тематика видання і ви би хотіли, щоб журнал продовжував жити, маєте можливість нас фінансово підтримати!

А ми і надалі турбуватимемося про ваш саморозвиток! 🙂

Хочете першими дізнаватися про цікаві новини та статті журналу? - підписуйтесь!

Ми надсилаємо тільки якісний контент, але в разі чого ви завжди зможете відписатися від наших мейлів

Підтримати проєкт!

Завдяки вашій навіть найменшій фінансовій допомозі ми зможемо готувати нові випуски журналу, дякуємо!