Мистецтво любові: експеримент Харлоу

Поділитися на facebook
Поділитися на google
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin

“Експеримент” №1

Любов – це феномен, який важко зрозуміти, а тим більше експериментально дослідити чи виміряти. Але науковці та психологи намагаються вивчити та зрозуміти людські почуття, щоб нарешті відповісти на запитання: в чому ж полягає таємна «природа любові»?

Харлоу і його «любов»

Природу любові досліджував американський психолог Гаррі Харлоу в 1950-х роках. Хоча в його методах любові не було – експерименти Харлоу прославилися своїм садизмом. Проте саме результати цих досліджень підтвердили, що людям треба ставитись один до одного приязніше та тепліше.

Відомо, що шимпанзе та макаки мають багато спільного з людьми в емоційній та інтелектуальній сферах, тому їх часто використовують для медичних досліджень. На жаль, більшість дослідів над тваринами є жорстокими, агресивними та неетичними, саме тому зараз масово виступають на захист людиноподібних мавп, а у кількох країнах вже навіть заборонили деякі експерименти над шимпанзе.

Харлоу для свого експерименту вибрав макак-резусів.Він вважав, що турбота матерів про маленьких макак схожа на людське ставлення матері до малюка.

Довго вважали, що тісний зв’язок матері з дитиною зумовлений тільки тим, що матір є джерелом їжі для немовляти. Тобто дитя любить матір, бо вона його годує. Харлоу вирішив експериментально перевірити цю гіпотезу і довести, що любов та емоції не менш важливі, ніж біологічні інстинкти – голод, самозбереження, спрага.

Спочатку дослідник зауважив, що дитинчата макак, яких розлучили з матерями, прив’язуються до бавовняних рушників, якими встеляли підлогу клітки. На основі цього спостереження Харлоу вирішив провести експеримент.

Несподівані результати

Для новонароджених ізольованих макак психолог виготовив два різні манекени, які мали б замінити їм
матір. На першому манекені, зробленому з дротяної сітки, він закріпив пипку з молоком та іграшкову голову  мавпи. Друга «сурогатна матір» була без пипки, обгорнута м’якою махровою тканиною та оснащена своєрідним обігрівачем, який підтримував близьку до тіла тварини температуру.

Коли макак забрали в окрему клітку, їхні матері билися в істериці, верещали, а самі малюки жалібно стогнали. Та через кілька днів вони заспокоїлися і почали проявляти прихильність до манекенів.

Дослідники засікли, скільки часу тваринки проводили на кожному з манекенів.

Результати здивували: мавпочки надзвичайно сильно прив’язувалися до «м’якого» манекена, обіймали його, пестили, лежали на ньому протягом багатьох годин.

Оскільки «махрова» матір їх нагодувати не могла, то мавпочки періодично залазили на дротяний манекен, щоб підживитися, а після цього знову поверталися до теплого манекена. Тільки біля своєї нової «сурогатної матері» тваринки почувалися в безпеці, були спокійні, зацікавлено розглядали предмети навколо.

Коли ж у них намагалися забрати їхній улюблений манекен, мавпочки зціплювали бавовняну тканину у
своїх кулачках, тулилися до них і починали нестямно верещати. Любов до «сурогатного» манекена була дуже схожа на почуття до справжньої матері!

Після цього експерименту Харлоу виступив зі своєю відомою доповіддю «Природа любові». Результати дослідження цілком заперечили традиційну гіпотезу! Як можна це пояснити?

Важливими є фізичний контакт, тепло, комфорт. Саме вони сприяють прихильності, любові, дають відчуття безпеки та зменшують стрес. А годування забезпечує частий і тісний контакт дитини з матір’ю.

«Найкращий спосіб зрозуміти серце – розбити його»

Біограф Гаррі Харлоу Блюм писав, що найкращий спосіб зрозуміти серце – розбити його. Дослідження Харлоу розбили серця тваринам – наслідки експериментів для мавп були, на жаль, невтішними…

Різниця між вихованцями «махрової» та рідних матерів була суттєвою. Тварини, які виросли в ізоляції, мали психологічні травми, емоційні порушення, які проявляли в соціальних контактах. Їм було важко перебувати поруч з іншими мавпами, вони уникали «спілкування», самки нападали на самців і не вміли нормально поводитись зі своїм потомством… Деякі тварини навіть кусали самі себе. Харлоу визнав, що для нормального розвитку макакам недостатньо було лише штучних дотиків, вони потребували також регулярних ігор один з одним.

Експеримент Гаррі Харлоу з точки зору етики розкритикували навіть його колеги, але, незважаючи на це, результати досліджень були та залишаються надзвичайно важливими для розвитку науки та психології. Вони спричинили своєрідну революцію: стали популярними рюкзачки, в яких батьки могли носити дітей, переглянули популярну в той час теорію виховання, згідно з якою дитину не треба часто носити на руках,
голубити. Люди зрозуміли, що дитині замало пляшечки з молоком, адже немовля потребує дотиків матері, її тепла, обіймів. Малюки люблять своїх матерів і більше пов’язані з ними тоді, коли матері проявляють любов
і турботу. Висновки дослідження сприяли навіть збільшенню кількості усиновлень – люди повірили, що вони здатні забезпечити прийомній дитині комфорт та подарувати тісний контакт майже так само, як і біологічні батьки, адже фізична любов теж важлива!

Експерименти Гаррі Харлоу не так розкрили «природу любові», як показали важливість зв’язку дитини з матір’ю.

А нам важливо зрозуміти, що матір – це головна людина в житті дитини. Вона повинна давати малюку необхідну любов, ніжність і ласку, забезпечувати йому належний догляд, адже людина живе не одним молоком, немовляті не потрібна «дротяна» матір…

Поділитися на facebook
Поділитися на google
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin

Залишити коментар

Автор статті

Хочете першими дізнаватися про цікаві новини та статті журналу? - підписуйтесь!

Ми надсилаємо тільки якісний контент, але в разі чого ви завжди зможете відписатися від наших мейлів