Останніми роками Львів міцно закріпився в українських та зарубіжних ЗМІ, туристичних путівниках як європейське, сучасне, передове місто з особливою історичною самоідентифікацією. Тисячі туристів приїжджають у Львів, «відкритий для світу», щоб не тільки подивитися на пам’ятки архітектури, а й відвідати атмосферні, унікальні, вигадливо стилізовані крамнички, кав’ярні, паби та ресторани.
Але що ж насправді робить Львів таким привабливим для гостей? Якщо заплющити очі на політичну кухню, владні рішення і махінації, можна побачити: секрет успіху нашого міста у самих жителях, у львів’янах.
Історичні факти, статистичні дані, важливі наукові досягнення не залишають місця для сумнівів: у Львові завжди був дуже цінний, незамінний, мотивований людський ресурс.
Пропоную вам глянути на серце Галичини як на особливий освітній осередок, де безупинно і натхненно люди… вчаться!
«Освітній» екскурс в історію
Слід почати «освітню екскурсію» містом зі знакової події для всіх українців: 1574 р. саме у Львові була надрукована перша в Україні книга. Першодрукарем став Іван Федоров (Федорович). За охочої фінансової підтримки львів’ян він видав у власній друкарні «Апостола». А наступні покоління українських видавців ще багато років брали за взірець першу львівську друкарську пам’ятку. До речі, друкарня Федорова вважається однією з перших друкарень в Україні.
Проте ще раніше, 1460 р., була започаткована друкарня при львівському Онуфріївському монастирі, яку подарував храмові багатий львівський міщанин Степан Дропан.
Тому небезпідставно науковці зійшлися на думці: друковане слово було у Львові ще в середині XV ст., задовго до «Апостола» Федорова! Крокуємо до наступного важливого пункту у «просвітницькому» шляху Львова – заснування одного з перших в Україні університетів. У 1661 р. король Ян Казимир своїм указом перетворив єзуїтську колегію на університет. Так зародився видатний Львівський університет (з 1940 р. навчальному закладу присвоєно ім’я Івана Франка).
Сьогодні класична львівська освіта, підкріплена довготривалими традиціями, цінується як серед абітурієнтів, так і серед потенційних роботодавців. Львів «відзначився» досягненнями і у вищій технічній освіті. Національний університет «Львівська політехніка» є найстарішим вищим технічним навчальним закладом України та Східної Європи.
Найдавнішу діючу книгозбірню в Україні можна відвідати також у Львові – це Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка. Вже понад 400 років тут не просто зберігають книги – фонд читальні сприяє вихованню інтелектуальної еліти міста.
Не можна забувати і про роль ЗМІ у процесі становлення інформаційного, освіченого суспільства. У 1776 р. саме у Львові почав виходити тижневик «Gаzette de Leopol» – перша регулярна газета в Україні. А у 1848 р. тут побачила світ перша в історії газета українською мовою «Зоря Галицька». Невипадково преса зародилася саме у Львові: мабуть, тут автори, політичні діячі, письменники знайшли активну, небайдужу та прогресивно мислячу аудиторію.
А скільки ж титанів науки, культури, політики, письменництва навчалися, працювали та творили у Львові! Богдан Хмельницький, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Грушевський, Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий – це тільки декілька імен видатних українських діячів, у житті яких не останнє місце займав Львів.
Ось так сформувалася у Галичині атмосфера аристокартизму і науки. А що ж ми маємо у Львові сьогодні?
Навчання без меж
Львів часто називають містом фестивалів. Увагу туристів насамперед привертають різноманітні «смачні», гастрономічні свята. Але серед розважальних заходів почесне місце займають освітні, мистецькі, розвиткові, культурні події. Той, хто спраглий знань, завжди знайде у Львові можливість почерпнути новий досвід в інтелектуальній компанії. Тут регулярно проводять різноманітні дні науки, конференції, тренінги із саморозвитку, мотиваційні зустрічі, мистецькі фестивалі… Лиш встигай відстежувати анонси про найближчі заходи!
Тож сьогодні ми маємо культурну столицю України із сотнями тисяч натхненних сердець. Навіть поверховий моніторинг Всесвітньої мережі дає зрозуміти, що у Львові модно бути освіченим, розумним, «багатофункціональним».
Наведу у приклад стрімкий розвиток ІТ-індустрії у Львові (куди ж сьогодні без ІТ!). У нашому регіоні не тільки українські, а й іноземні компанії успішно реалізовують прогресивні ідеї та стартапи. Але важливо, що сфера інформаційних технологій
відкрита і для новачків! У місті діють десятки академій, шкіл, центрів, які надають освітні послуги у галузі ІТ. І на ці курси йдуть люди різноманітних професій: хтось вперше стикається із мовами програмування, хтось навіть до кінця не розуміє, у чому полягає робота «айтішників», але для всебічного розвитку, розширення своїх можливостей та збільшення переліку вмінь у професійному резюме – львів’яни готові до експериментів та змін. Недарма саме у Львові щорічно проходить одна із найбільших та найочікуваніших ІТ-подій України – «IT Arena». Програмісти, дизайнери, топ-менеджери, бізнес-аналітики, підприємці, стартапери з’їжджаються у серце Галичини для обміну досвідом та обговорення нових ІТ-трендів. На львівську сцену виходять найавторитетніші доповідачі зі всіх куточків світу. Здавалось би, що ще потрібно успішним, забезпеченим, реалізованим людям? А вони хочуть досягти ще більшого, тому й продовжують вчитися!
Ще один «плюсик» сучасному Львову за те, що тут успішно приживаються коворкінг-центри (англ. Co-working – спільно працювати). Ідея коворкінгу полягає у створенні спільного робочого простору для підприємців, власників бізнесу,
фрілансерів. У дружній, творчій атмосфері цікаві й неординарні люди не просто працюють, навчаються, а й спілкуються, надихаючи один одного на нові ідеї, проекти та стартапи. Потрапивши у правильне, мотивоване оточення, хіба ви вже зможете зупинитися у розвитку?
Книголюби добре знають: у Львові досі трепетно цінується друковане слово. І справді, де ще так модно за філіжанкою кави гортати сторінки улюбленої книги? Де ще візит у книгарню перетворюється у особливий ритуал? Тому недивно, що саме до Львова на Форум видавців щороку поспішають автори, письменники, читачі, підприємці-видавці зі всіх куточків не тільки України, а й світу. Вже 23 рази Львів на тиждень перетворювався на книжкову столицю країни.
А ще Львів вважається притулком митців, музикантів та акторів. Музика лунає не тільки за стінами Опери чи філармонії. Жива пісня вуличних (і не завжди професійних) співаків завжди блукає площею Ринок… Ось так місто надихає на творчість. Але за будь-якою творчістю приховується кропітка робота над собою, своїми талантами та вміннями. У Львові є де навчатися і є де показувати свої результати. І навіть якщо діячі не зразу знаходять сцену, спонсорів, роботодавців – вони просто виходять на вулицю. Співають, малюють, жонглюють вогнем, перевтілюються у різноманітні ролі… Місто відкрите для сміливих і запалених особистостей.
Тож, ознайомлюючись із послугами, доступними у Львові, не перестаєш дивуватися: скільки є можливостей для навчання дорослих. На різноманітні уроки, курси, конференції, тренінги спортивні заняття ходять далеко не тільки діти після школи, а й дорослі після роботи!
Хтось пробує щось абсолютно нове (згадані вже ІТ-курси), хтось – працює над саморозвитком і самовдосконаленням (заняття з ораторського мистецтва, психодіагностики, розвитку лідерських навичок). Дехто вдосконалює знання іноземних мов чи виштовхує на поверхню давно закопані таланти (музичні, художні, танцювальні, співочі…). Я переконана, що той, хто справді хоче вчитися, не оглядається на стереотипи, на свій вік чи соціальний статус. І у Львові є для цього можливості.
Незважаючи на популярність різноманітних форм неформальної освіти, все ж престижною і важливою залишається освіта формальна (в університетах, інститутах, академіях). Згідно з даними Головного управління статистики у Львівській області станом на 2015/2016 навчальний рік у області діють 21 навчальний заклад I-ІІ рівнів акредитації та 21 – ІІІ-ІV рівнів акредитації. Понад сто тисяч студентів формують унікальний соціальний прошарок Львова: мабуть, навіть цих цифр вже достатньо, щоб назвати місто освітньо-науковим осередком.
Звісно, у будь-якому місті, у будь-якій громаді, на жаль, є пасивні, байдужі люди. І у Львові є жителі, що лінуються вдарити палець об палець, аби досягти у житті більшого. Такі люди завжди бачать причину невдач у поганій владі, корумпованих чиновниках, несправедливості життєвих законів, власній невезучості…
А своє невдоволення вони підкріплюють гнівними постами у соціальних мережах, наголошуючи на тотальній «зраді». Важко сказати щодо співвідношення «байдужих» та «небайдужих» людей у Львові. Але тут доречно згадати футбольне поняття гравця, що «робить різницю». Йдеться про такого спортсмена, який має достатньо здібностей (фізичних,емоційних), щоб потягнути за собою усю команду та врешті перемогти.
Щодо мешканців Львова, то хочеться вірити, що запалених саморозвитком і навчанням людей достатньо, щоб «зробити різницю» у формуванні позитивного іміджу та досягненнях Львова. І ця віра не буде безпідставною. Варто лише згадати непохитний закон ринку про попит, який породжує пропозицію. Задумайтесь: якщо Інтернет рясніє можливостями для навчання дорослих у Львові, тож насправді на це є попит!
На фронтоні головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка викарбуване гасло «Patriae decori civibus educandis», що з латинської означає: «Освічені громадяни – окраса Батьківщини». І справді, час показує, що львів’яни є гідною окрасою рідного міста. Вчені, філософи, письменники, які навчалися й творили у Львові, передали естафету наступним поколінням, а свідомі, натхненні сучасники просто не мають права їх підвести. Ось у чому секрет львів’ян!
Тож невпинне навчання, саморозвиток, самовдосконалення, прагнення до відкриттів зароджуються у серці й голові окремої людини, а в результаті приносять користь усій країні. Майбутнє за тими, хто готовий бути кращими і сміливішими за себе вчорашніх.
Пам’ятайте про це, коли вам вкотре здасться, що вже всі вершини підкорені.
