З плином життя нам часом складно на мить зупинитися та оцінити все, що відбувається довкола. Ми шукаємо для невдач всілякі звичні виправдання, а для успіхів – випадковий збіг обставин. У першому випадку картаємо себе, тоді як у другому – не віримо у власні досягнення. І хоч інколи це може бути правдою, людям, які не люблять себе, зазвичай майже неможливо визнати основною причиною всього саме цей факт.
Ранок. Ви неохоче прокидаєтеся, не маєте достатньо сил, йдете вмиватися і вже з перших хвилин відчуваєте оцю «нелюбов», адже з дзеркала виглядає людина, у якій, на вашу думку, немає нічого хорошого. Кепсько, еге ж? Після цього ви обираєте одяг, але жоден з образів вам не до вподоби. І річ зовсім не в тих сукнях, кофтинах чи штанах – що б ви не одягнули, діла не буде, і любови теж не буде. І те саме стосується рис характеру та поведінки. «Я надто поганий(а)», «Мені нічого не вийде», «Я не зможу» і ще десятки подібних фраз…
Як виникає нелюбов?
Зазвичай на основі негативного досвіду, який знизив нашу самооцінку, таким чином спричинивши високу самокритичність. Це можуть бути невдалі романтичні стосунки чи невзаємне кохання, де ми не відчували любови й почали думати, що проблема в нас самих. Тобто, через свою зовнішність чи риси характеру ми не отримали очікуваної любови та хибно впевнили себе в тому, що нас немає за що любити. Або ж поразки у професійній, творчій, спортивній діяльності, через які з’явилися думки, що ми нічого не можемо, не вміємо, не заслуговуємо. Неприймання себе виникає і через проблеми зі здоров’ям – часом ми слабко віримо в одужання, звикаємо до нездорового вигляду і перестаємо подобатися собі спочатку зовнішньо, а тоді вже і внутрішньо.
Мабуть, вам не один раз доводилося чути, що коли людина не любить себе, то або не може любити інших, або не буде любленою. З цим можна довго сперечатися, проте правди тут таки багато: ми не подобаємося собі, тому надто возвеличуємо інших і не віримо тим, хто любить нас. У своїх друзях бачимо лише плюси й підносимо їх ледь не до небес, адже у порівнянні з собою вони здаються нам ідеальними. Однак ідеальних не існує, правда? І саме тут дуже легко стерти межу між справжньою та несправжньою любов’ю.
Проте нелюбов до себе впливає не лише на сферу стосунків. Здебільшого такі люди постійно відчувають невпевненість, а тому бояться всього: і спілкування з колегами на роботі, і підвищення посади, і більшої зарплатні, і додаткових хобі, зустрічей, конкурсів тощо. Цей список не є вичерпним, адже всюди, де є люди, ті, хто не люблять себе, будуть порівнювати себе й «пірнати» в думку інших, вважати її визначальною. Свого роду це моральне згорання, яке призводить до невідворотних наслідків, якщо цього не зупинити. Людина уникає комунікації, дорікає собі за дрібниці, часто не бачить сенсу в житті.
Уляна Босак, студентка-львів’янка, яка стикнулася з цим, розповідає:
«В один момент в мене рухнуло все, я думала, що винна у всіх проблемах всесвіту, що не можу нічого, що негарна, нічого не досягла на свій вік, недостойна своїх друзів. Та й взагалі, що я роблю в цьому світі? Це був період ЗНО, і я не скажу, що він вплинув повністю, але достатньо точно. От коли ти стараєшся, робиш щось, а воно не виходить. Це як гра в дженгу – від мене забирали по шматочку, а тоді в одну мить вежа просто зруйнувалась.
Мій шлях від ненависті до любові дуже довгий, і я б не сказала, що він вже закінчився. Мені здається, що він тільки почався, але я знайшла те, що мене мотивує. Правильні слова, моменти, коли мені кажуть, що класна, допомагають приймати себе».
Пройшовши три стадії “любов – ненависть – відновлення любови”, Уляна зараз розуміє, що потрібно цінувати те, що в тебе є, твоє тіло, яке дав Господь, ті знання, які ти набув, абсолютно весь досвід, всі проблеми, помилки – це твій величезний багаж, який доводить, що ти точно чогось гідний.
Саме тому надзвичайно важливо боротися з цим станом та повертатися до правдивої любови, яка своєю чергою допоможе налагодити інші сфери життя.
Що ж робити? Не всі способи, подані нижче, підійдуть та стануть помічними абсолютно кожному, проте відшукайте той, який стане рятівним саме для вас.
- Не оминайте спілкування з людьми, а навпаки питайте їх, за що вони вас цінують. Ваші друзі не були б друзями, якби не любили вас, тому хто, як не вони, точно знають, що у вас є щось хороше? Зазвичай кожен з них казатиме щось інше, і в нашому випадку це навіть краще – так ви матимете цілий список рис, які доводитимуть, що ви прекрасні. Та і якщо вас люблять інші, хіба це не аргумент почати любити себе також?
- Оточуйте себе тими, хто надихатиме, а не поглиблюватиме ваше несприйняття себе. Важливо мати поряд тих, які показуватимуть приклад, допомагатимуть, шукатимуть шляхи подолання цієї проблеми разом з вами.
- Складайте список власних успіхів. Це не обов’язково має бути якась дорога покупка чи власний будинок, сконцентруйтеся на менших, але не менш важливих досягненнях – застелене ліжко, приготована вечеря, усмішка рідних від вашого подарунку, виконане домашнє завдання чи прочитана книга. Ми щоденно робимо щось, за що, без сумніву, можемо бути собі вдячні перед сном. Тож не жалійте для себе «спасибі», ви цього заслуговуєте!
- Знайдіть хобі, результати якого покажуть, що ви здатні на грандіозні речі. Для мене таким стали танці. Починаючи з курйозних і незграбних рухів, вже через три місяці я помітила, як мені поступово починає подобатися моє відображення в дзеркалі, адже ніколи не думала, що я здатна на таке.
- Напишіть собі лист любови. Так, саме його! Адже зізнання в коханні можливі не лише до партнера. Пишіть щиро, звертаючись до себе, як до іншої людини – тої, яка вам подобається, яка красива, розумна, успішна й добра. У неї точно нескладно закохатися, і це ви!
- Робіть те, чого боїтеся та в чому невпевнені. Страшно записатися на курси акторської гри? Гадаєте, що взяти участь у літературному конкурсі не під силу вам? Мандрівка до штатів лякає? Спробуйте! І хай не з першого разу, але ви обов’язково побачите результат і зрозумієте, наскільки безстрашні та внутрішньо сильні.
- Виховайте в собі черлідера. Що б не трапилося, підбадьорюйте себе, хваліть, радійте за все, що відбувається та вірте в особисту щоденну перемогу. «Я зможу», «Мені все під силу!», «Вперед до висот»… Можете навіть скласти гімн собі, і це зовсім не про егоїзм, адже любов до себе надважлива і повертати її варто всіма силами.
Нелюбов до себе можна замовчувати та приглушувати, проте рано чи пізно вона знищуватиме зсередини. Відпустіть все те, що могло спричинити її, зрозумійте, що ви неймовірні просто через те, що є, відбудовуйте свою дженгу та закохуйтеся у свою неповторність щодня і тільки дужче!
